Стратегічне планування – коротко про головне

Стратегія і стратегічне планування. В принципі саме з цього повинна починатися будь-яка більш-менш складна і тривала діяльність. У різних джерелах знайдеться більше 30 методологічних підходів до стратегічного планування, які можна творчо застосувати в різних сферах. Це може бути приватний бізнес, мережевий маркетинг, виробниче підприємство, громадська організація або політичний рух, міська або територіальна громада, держава в цілому. Об'єм, період, глибина і широта, предмет планування в кожному випадку можуть бути різними. Однак, як показує численний досвід, взагалі без стратегії – ніяк не можна.

Стратегія – не догма, не статичне рішення, прийняте раз і назавжди, і не формальний документ (щоб просто був). Її можна коригувати, доповнювати, розширювати або скорочувати, актуалізувати з урахуванням мінливих зовнішніх і внутрішніх факторів. Це гнучкий, живий, практичний управлінський інструмент, якщо ним користуватися правильно і своєчасно.

Стратегію потрібно не просто розробити, а й обов'язково застосовувати на практиці. Процес складання стратегічного плану в цілому універсальний. Слід тільки враховувати специфіку тієї сфери діяльності, в якій застосовується стратегічне планування, а також поставлені перед собою цілі. Тобто спочатку необхідно зрозуміти, навіщо потрібна стратегія, що з її допомогою хочеться вирішити і яких загальних цілей досягти. Тоді простіше і зрозуміліше стає процес розробки та впровадження стратегії.

Стратегічне планування в бізнесі більш орієнтоване на аналіз ринків збуту, цільових груп споживачів, конкурентів, нових технологій та інших інновацій. Бізнес-стратегії, як правило, спрямовані на пошук, впровадження та використання унікальних довгострокових конкурентних переваг, які дозволять бізнесу розвиватися далі. Це стратегії боротьби за ринок, за споживачів, за «місце під сонцем».

Генеральний стратегічний план великі підприємства часто ділять на «тематичні» стратегії: стратегія розвитку персоналу, маркетингова стратегія, виробничо-технологічна стратегія, фінансова стратегія і т.д. На підставі загальної стратегії розробляються бізнес-плани, інвестиційні проекти, стратегії і плани розвитку окремих бізнесів або структурних підрозділів. Власне, якраз про бізнес-стратегії написана майже вся методична література і «стратегічна белетристика», яку можна зустріти в книжковому магазині або на тематичних сайтах.

Стратегічне планування в «третьому секторі», тобто у діяльності громадської організації може бути сконцентроване на трьох напрямках: а) стратегія розвитку самої організації (організаційна стратегія); б) стратегія залучення грантового та іншого фінансування (фінансова стратегія); в) стратегічні підходи, напрями і форми здійснення статутної діяльності (стратегія громадської діяльності). При розробці стратегічного плану це можна представити у вигляді підрозділів спільного документа.

Стратегія політичної партії або громадсько-політичного руху, звичайно ж, переслідує, перш за все, посилення політичного впливу на суспільство, на виборця, розширення групи прихильників, досягнення перемоги на виборах. В цьому власне і полягає головне призначення політичної сили – формувати політику, впливати на розвиток держави і суспільства, орієнтуючись на ту ідеологію, якої дотримується відповідний політичний рух чи політична партія. При цьому можна окремо розробити організаційну стратегію і стратегію ведення політичної боротьби (участі у виборчому процесі).

Стратегія розвитку держави, регіону (області, району) або населеного пункту (міста, селища, села) також має свої специфічні цілі та методологічні підходи. Чим може обернутися відсутність стратегії державного розвитку, можна спостерігати на прикладі України (та й деяких інших країн). Яскравим прикладом наявності і відносно успішного впровадження державної стратегії служить Китай, де головний стратегічний документ, кажуть, розрахований на 100-річний період планування.

Специфікою стратегічного планування на рівні держави, окремої території або навіть невеликого районного центру є те, що тут необхідно врахувати масу глобальних чинників, зовнішніх і внутрішніх ризиків, інтереси безлічі різних сторін (часом, взаємовиключні) і т.д. Це складний процес, але як знову ж показує світовий досвід і наша українська практика, надважливий для успішного вирішення ключових політичних, соціально-економічних, демографічних, гендерних, культурних та інших питань.


Що особливого в стратегічному плануванні і чим відрізняється стратегічне планування (і стратегія як його продукт) від інших видів або рівнів планування? Яка базова технологія чи методологія розробки стратегії? Кого слід залучати в різних випадках до розробки стратегії? У якому вигляді або в якій формі стратегічний план може бути прийнятий? На ці та інші питання будемо шукати відповіді в наших наступних публікаціях на тему стратегічного планування.

 

© Віталій Лисенко,
керуючий партнер «ІС-Консалтинг»,
менеджмент-консультант (грудень 2014)